Кажуть, що всі шляхи ведуть до Риму. Не знаю, де саме я збилася з дороги, але у моєму випадку вони привели мене до Іспанії. До невеличкого села у Теруелі, яке знаходиться, як би сказали самі іспанці, «en el culo del mundo». Для тих, хто через незнання мови не може по-справжньому відчути «смак» цього вислову, перекладу: село розташоване посеред нічого, або іншими словами, – далеко від усього. Якось так.
Часто Іспанію асоціюють із фламенко, сієстою та санґрією. Для мене ж ця країна відкрилася у зовсім іншому світлі. Далеким від туристичних міст, сповненим мигдалевого цвіту та кольору оливкових дерев, – саме таким було моє перше знайомство із Іспанією. І це той образ, який залишиться у пам’яті на все життя.
Моя Іспанія – це країна прекрасних людей, різноманітної природи, розмаїтої культури та смачнючого сиру. Моя Іспанія починалася з Матарранії. Якщо хочете більше дізнатися про цей неймовірний куточок неймовірної країни, можете переглянути цю статтю, яку я підготувала для проекту «Невгамовні бродяги». Аби відчути атмосферу Матарранії, дивіться ось це відео.
Зараз я й сама деколи дивуюся, коли розумію наскільки глибоко та нерозривно пов’язана із Іспанією. Та хто б міг подумати, що рішення почати вивчати іспанську так кардинально змінить моє життя. А почалося усе із того, що одного дня я просто почала перекладати слова з іспаномовних пісень.
«Mañana» та «esperanza» були першими «палабрас» у моєму словниковому запасі. «Mañana», що означає «завтра» або «вранці», використовується досить часто у розмовній мові, а «esperanza», або українською «надія», – слово, обов’язкове до вивчення, бо куди ж без неї?
Ці два слова були лише першим кроком, таким собі фундаментом, на який почали накладатися інші слова, уривки із пісень, фрази, які доводилося випадково зустрічати в інтернеті. Далі був аудіокурс, у якому розповідалося про дівчину із Британії, що приїхала у відрядження до, якщо не помиляюся, Мадриду, не розуміючи жодного слова іспанською. Оскільки транскрипції до даного курсу не було, доводилося по 5-7 разів повторно слухати запис, та виписувати слова, які вдавалося розібрати на слух.
Я не мала фінансової можливості відвідувати курси, тому вивчати мову доводилося самостійно. Зараз я вже розумію, наскільки простіше та швидше я б освоїла мову з професійним викладачем, але на той час самостійне навчання було єдиним доступним варіантом.
Перший рік був надзвичайно складними, адже здавалося, що витрачений час та безсистемне вивчення не приносило жодних результатів. Фільми іспанською я не розуміла, про статті в онлайн-виданнях не могло бути й мови.
Хибним кроком було й те, що після освоєння основ разом із британкою Ліндою (так звали дівчину із аудіоновели) я почала дивитися серіал виробництва Аргентини, де вимова та відмінювання дієслів досить відрізняються від континентального варіанту. Після завершення перегляду серіалу, розуміти іспанців стало ще складніше. Хоча, звичайно, були і позитивні зміни. Словниковий запас значно розширився завдяки фразам, які головні герої вимовляли двічі на хвилину, а саме «Te quiero» («Я тебе кохаю») та «Те odio» («Ненавиджу тебе»).
Було прийняте рішення – придбати підручник та почати серйозно вивчати мову. Як вже згадувала раніше, перший рік був надзвичайно складним. Слова не клеїлися докупи, здавалося, що усі зусилля були марними. Але одного дня усе змінилося – раптом потік звуків почав набирати форму, я принаймні могла здогадатися, про що йдеться у тому чи іншому аудіосюжеті або відео.
Далі усе почало рухатися надзвичайно швидко. Вже не потрібно було змушувати себе брати підручник та робити вправи. Іспанська притягувала, заворожувала, не давала спокою… Я жила й дихала цією мовою, шукала будь-які можливості поспілкуватися із носіями, як у «реальному» житті, так і онлайн.
Отож, усі шляхи вели мене до країни Сервантеса, де я й опинилася у 2014 році у якості волонтера у державній установі в одній із комарок Арагону. За плечима залишилися 5 років навчання в університеті та 2 роки роботи, що не приносила ані фінансової, ані моральної винагороди. На руках – заява на звільнення, квиток в одну сторону та 100 євро у кишені. Попереду – щось нове та невідоме.
Протягом року я відвідала більше 20 міст, починаючи з Країни Басків та завершуючи Андалусією, познайомилася з прекрасними людьми та отримала змогу повністю зануритися у іспанську мову та культуру. Заняття у невеликих групах разом із курсом Інституту Сервантеса дозволили підтягнути мою кастильську до рівня С1.
Після завершення проекту, володіння іспанською допомогло знайти роботу, яка дозволяла спілкуватися з клієтнами з Латинської Америки та згодом почати співрацювати з такими виданнями як ABC (Іспанія), Hipertextual (Іспанія), Merca2.0 (Мексика) та BabyCenter (Аргентина).
У 2018 році виникла ідея створити спільноту, у якій можна буде ділитися власним досвідом вивчення мови, а також публікувти якісні матеріали, які допоможуть українцям робити перші кроки до вільного володіння іспанською. На той час в мережі не було жодного якісного україномовного ресурсу, на якому б пояснювалися складні граматичні правила простими словами і до якого хотілося б повернутися. QuéTal став таким ресурсом – куточком, до якого повертаються усі, хто живе з Іспанією в серці.
У 2019 я вступила до магістратури Університету Алькала де Енарес (Мадрид) та у 2021 нарешті офіційно стала викладачкою іспанської мови як іноземної!
Іспанська без перебільшення змінила моє життя та ставлення до багатьох речей. Дуже сподіваюся, що й для вас вона стане особливою!
¡Bienvenidos!
