Про іспанські слова, англійську мову та український менталітет. Інтерв’ю з Сергієм Парвовим

quetal.com.ua

• 25.05.2018
• бESіди, лексика, словниковий запас

Програміст із Києва Сергій Парвов впевнений, що нові слова найкраще запам’ятовуються у контексті. Сергій створив додаток, який дозволяє перекладати іспанські (і не лише!) слова українською, не відволікаючись від читання.

На створення власного проекту Сергія надихнула подорож до Канади та стрімкий прогрес у вивченні англійської по поверненню на Батьківщину. А ще мотивації додала відсутність інструментів, які б дозволяли переглянути невідомі слова через декілька днів для кращого запам’ятовування.

Сергій погодився поділитися власним досвідом вивчення іноземної, розповів про те, як створювався додаток LingvoMind та пояснив, чому іноді українцям усе ж таки варто частіше посміхатися.

Сергію, ви почали вивчати іноземну в школі, потім продовжували вивчення в університеті, а далі намагалися вдосконалювати мову самостійно. Не зважаючи на всі ці зусилля, рівень вашої англійської залишався посереднім. І лише впродовж останнього року ви помітили значний прогрес. Звідки з’явилася мотивація почати серйозно вивчати мову?

Мотивація з’явилася, коли потрапив на тривалий час за кордон. До цього я бував декілька разів в інших країнах — Фінляндії, Італії, Індії — але потреби вивчати мову для короткочасних подорожей не виникало. В роботі раніше також не використовував іноземну. А от коли у 2012 році потрапив до Канади, де ми з дружиною мешкали протягом двох років, то зрозумів, що усе те, що я нібито вивчав раніше, застосувати на практиці не вдавалося.

Коли ми переїхали до Калґарі, я володів англійською на базовому рівні. На той момент в мене був бідний словниковий запас. Давалося взнаки навчання в Україні без жодного контакту з реальними носіями мови. В Україні я англійську вивчав нерегулярно. А оскільки особливої потреби опанувати мову не було, то протягом тривалого часу не було й жодного прогресу. Словом, мої знання мови були досить обмеженими і по приїзді до Канади я спочатку взагалі не розумів, про що люди говорять.

Подорож до Канади була своєрідним поштовхом, який спонукав мене прийняти рішення почати серйозно вивчати англійську. Ба більше, коли ми повернулися до Києва, то я влаштувався на роботу до компанії, що займається розробкою програмного забезпечення для американського ринку. Відповідно усі замовники — американці та англомовні. Все листування, а також внутрішня і зовнішня документація, — усе англійською мовою. Ось тут і з’явилася потужна мотивація.

Кажуть, що для того, аби добре вивчити іноземну, потрібно поїхати на деякий час до країни, мову якої вивчаєш. Тобто якщо вивчаєш японську, — мерщій до Японії, якщо опановуєш іспанську — купуй квиток до Іспанії чи Аргентини. Ви ж повністю занурилися в англомовне середовище Канади. Чи вдалося вам вивчити англійську за океаном?

Канада — країна мігрантів, і в нас там сформувалося коло знайомих, з якими ми спілкувалися, в основному, російською. З канадцями доводилося спілкуватися не часто. Цілеспрямовано відвідувати курси чи професійних викладачів було надто дорого. Я пробував займатися з викладачем по Skype, але, на жаль, не побачив позитивного результату від навчання.

По-перше, викладач не був носієм мови. По-друге, матеріали, які він пропонував мені до вивчення, були нецікавими. Вони не йшли в контексті з моїми потребами. Це складно пояснити, але щось не спрацювало. Набагато продуктивнішим виявилося вивчати мову вже після повернення до України.

Тут я відвідував приватні уроки протягом року. Викладач також не був носієм мови, але він мав дуже хорошу вимову, оскільки регулярно спілкувався з американцями. Коли я почув його вимову — а після двох років перебування в англомовному середовищі я натренував слух 🙂 — мені сподобалось.

Ваші заняття відбувалися за системою, яка орієнтована на розвиток розмовної мови. Як саме проходили уроки?

Спочатку викладач зачитує п’ять чи шість нових слів, які плануємо вивчити в межах поточного уроку. Потім він ставить запитання, починаючи з простіших та завершуючи більш складними, та поступово вводить у питання нові слова. Моє завдання як учня полягає в тому, що, не знаючи цих слів, в контексті запитань і відповідей навчитися розуміти їхнє значення.

Блоки запитань базуються на принципі повторення на один крок вперед. На наступному занятті частина питань, відходить у минуле, інша частина повторюється і з’являється блок нових запитань. Виходить принцип такого багаторазового повторення. Тобто, повертаючись за тиждень до вивченого раніше матеріалу, ти вже пам’ятаєш відповіді, які формулював раніше, розумієш значення слів і таким чином напрацьовуються розмовні навички.

Канадці вразили вас своєю відкритістю у перші моменти спілкування…

Основний принцип, який канадці культивують, — це не викликати у людини при першому спілкуванні якихось негативних емоцій. Розмова починається з позитиву. Якщо в майбутньому виникають якісь конфліктні ситуації, то вирішити вони їх намагаються також з позитивним настроєм.

Найперше, що мене вразило, можливо, навіть викликало певний дискомфорт, — це те, що люди посміхаються і вітаються просто так.

Найперше, що мене вразило, можливо, навіть викликало певний дискомфорт, — це те, що люди посміхаються і вітаються просто так. Наприклад, ми прогулюємося парком і люди, що йдуть назустріч посміхаються та абсолютно несподівано кажуть «Привіт! Як справи? Усе добре?». І йдуть собі далі.

Навіть у холі магазину, де дві людини йдуть назустріч одна одній у замкнутому просторі, у той момент, коли вони проходять один повз одного, у більшості випадків звучить типове «Hi!».

В нас такого в принципі немає. Люди ставляться один до одного з певною недовірою і дуже рідко десь у небагатолюдному місці можна почути «Привіт!» чи «Доброго дня!» від незнайомця, що проходить повз.

Чи не здалося вам спілкування поверховим?

Важко сказати… У нас різні душі, якщо так можна висловитися. Канадці — вони більш прагматичні. В них немає так званої «широти душі», характерної для слов’янських народів. Не кажу, що ні в кого немає, але принаймні з людьми, з якими доводилося спілкуватися, я відчував певні розбіжності. Деякі моменти, які зачіпають нас до глибини душі, їх зовсім не зворушують. З іншого боку, вони обожнюють музику кантрі, а я, наприклад, не відчуваю тієї душевності, про яку всі говорять. В канадців трошки інші цінності та вподобання, — і мені здається, що це цілком нормально, бо вони живуть в іншому світі.

Ані колір шкіри, ані форма очей, ані відмінності у вимові жодним чином не впливають на ставлення до вас як до людини.

Також вразила розкутість людей. Вони не обмежені жодними догмами. Зовнішній вигляд абсолютно нічого не каже про людину. Канадець може виглядати неохайно, але бути культурною і вихованою людиною. Це країна мігрантів, і дійсно вражає те, наскільки толерантно вони ставляться до зовнішнього вигляду. Ані колір шкіри, ані форма очей, ані відмінності у вимові жодним чином не впливають на ставлення до вас як до людини.

Сергію, як виникла ідея створити власний проект?

Зазвичай, коли я вивчаю іноземну мову, користуюся перекладачем Google. От, скажімо, я переклав слово, але для того, аби це слово запам’ятати, його потрібно кудись записати. От мені й спало на думку, що було б добре мати такий інструмент, який би дозволяв отримати переклад, відредагувати його, зберегти, а потім на наступний день освіжити це все в пам’яті. Так виникла ідея і поступово я її реалізував.

Скільки часу витратили на реалізацію?

Насправді, це процес, у якого немає кінця. Загалом, втілення ідеї в життя тривало менш ніж дванадцять місяців — і перша версія з’явилася влітку минулого року. А з того часу працював над розробкою нових функцій. Наразі розширення дозволяє перекладати окремі слова, фрази чи навіть цілі речення. Тобто якщо ви вивчаєте іспанську, а ваша рідна мова українська, то обираєте ці дві мови за замовчуванням, і коли ви, скажімо, виділятимете слова в тексті іспанською, то при натисканні на значок LingvoMind автоматично отримаєте переклад слова у контексті українською.

Збережене слово потрапляє до «Списку на льоту» — це такий своєрідний кошик, до якого потрапляють усі слова. А потім вже ви їх можете сортувати відповідно до тематичних списків. Також додаток дозволяє додавати коментарі. Ця функція є досить зручною, якщо потрібно додати уточнення. Наприклад, вказати, у яких ситуаціях використовується певне слово або словосполучення, або ж занотувати конкретні приклади його використання.

Що таке флеш-картка і як можна вивчати іспанську за допомогою флеш-карток?

Ефективним способом вивчення слів є використання карток. З цупкого паперу вирізаєте собі невеликі картки на зразок візиток. Коли натрапляєте на нове слово, записуєте його на одній із таких карток. Зі зворотної сторони вказуєте переклад. Після того, як ви заготували декілька таких карток, кладете їх собі до кишені та берете з собою, куди б ви не йшли. Періодично дістаєте, читаєте слово іспанською: «А, що ж воно таке означає? Не пам’ятаю!». Перевертаєте картку та читаєте переклад.

Флеш-картка — це імітація паперових карток в електронному форматі. Додаток автоматично створює динамічні флеш-картки для усіх слів у списку. Ви клацаєте на вкладці «Флеш-картки» і з’являється слово іспанською. Клікаєте на картці — вона перевертається і ви отримуєте переклад. Якщо натиснути на іконці динаміка, то можна також прослухати, як правильно слово або словосполучення вимовляється.

Сергію, у блозі LingvoMind ви розповідаєте про дев’ять методів вивчення мови. Згадуєте такі методи, як списки слів, перегляд відео, читання адаптованої літератури та вивчення мови за допомогою асоціацій. Який із цих методів виявився найефективнішим для вас?

Зі свого досвіду скажу, що потрібно пробувати. Подруга моєї дружини Вікторії, живе у Франції. Вона там навчалася і зараз працює. У нашому блозі ми навіть якось публікували інтерв’ю з нею. В інтерв’ю Тетяна розповідає, що вона наспівує пісні і їй це допомагає вивчати мову. До чого я веду. Потрібно брати кожен із доступних методів і застосовувати його на практиці. Ваша спроба буде або вдалою, або ні. Якщо метод вам підходить, круто. Якщо відчуваєте, що такий спосіб для вас не працює, спробуйте інший.

Для мене особисто найефективнішим методом виявилося використання невеличких блокнотів. Я виписував нові слова, а коли з’являлася вільна хвилина – в транспорті, наприклад, – діставав записника з кишені та перечитував слова, які виписав раніше. Таким чином нова лексика легко запам’ятовувалася. Цей метод дуже добре працює!

Ефективним для мене виявилося також вивчення мови в контексті. Поясню як я працюю з текстом. Я спочатку його читаю, потім виписую невідомі слова, а далі перечитую текст. Таким чином я досягаю того, що можу прочитати текст без жодної помилки та повністю його зрозуміти. Якщо текст можна застосувати у розмовній мові, то завчаю конкретні фрази, — і деколи вони виринають із пам’яті у потрібний момент.

Наразі додаток LingvoMind дозволяє перекладати слова в реальному часі, формувати списки та вивчати нову лексику за допомогою флеш-карток. Яку функцію плануєте втілити в життя наступною?

Планів та ідей в мене надзвичайно багато, аж самому лячно :). Основними проблемами, які я спостерігаю при вивченні мови, є системний підхід та постановка цілей.

Скажімо, в людини є мета за рік вивчити мову до певного рівня. Кожен рівень передбачає знання певної кількості слів. Умовно кажучи, для досягнення рівня А вам потрібно вивчити 500 базових слів, для досягнення рівня Б — 1000 і так далі. І рік або декілька років — це достатньо великий інтервал часу для того, аби рухатися системно. Якщо людина налаштована серйозно і в неї є мотивація, то опрацювання плану свого росту є надзвичайно важливим. Одна з ідей — це допомогти сформувати цей план і рухатися відповідно до нього.

Як визначити, які саме слова потрібно вивчити для досягнення певного рівня?

Слова з’являються в процесі навчання. Яку лексику потрібно вивчити вирішує або викладач, або учень безпосередньо. Я планую розробити функцію, яка дозволятиме заносити потрібні слова до списку та отримувати інформацію про те, які з них учень вже засвоїв, а над якими ще потрібно попрацювати.

Цікаво, а як додаток «знатиме», що людина засвоїла певне слово чи фразу?

Кожне слово матиме позначку про те, на якому рівні користувач його знає. Скажімо, людина може взагалі не знати певного слова, тобто зустріти його вперше. Учень може знати слово на 50%, умовно кажучи, якщо він уже десь бачив його раніше. Або в будь-який момент часу учень зможе відповісти, як певна фраза перекладається, тобто засвоїти її на відмінно.

Додаток «знає», що, наприклад, першого лютого з’явилося нове слово. В кінці місяця дане слово отримує певну позначку. Це може бути 0, 50% або 100%. Такий розподіл дозволяє відстежувати, який відсоток слів учень засвоїв остаточно, а також зрозуміти, яка лексика потребує доопрацювання.

Учень бачить результат своєї роботи й міркує «О, це чудово! Я виконав план! Я запланував вивчити 100 слів — і я їх вивчив». Якщо ж людина бачить, що половина слів засвоєна на 100%, а половина — на 50% : «Т-а-а-к, чогось я цього місяця не довчив. Потрібно докладати більше зусиль протягом наступних тридцяти днів. Інакше, коли мине рік, я не зможу досягти запланованого рівня».

Також ви плануєте додати роботу з текстом, оскільки на власному досвіді переконалися, що в контексті слова запам’ятовуються ефективніше. Чи дозволятиме майбутній функціонал вивантажити цілу статтю на сервіс і опрацьовувати її частинами?

Так. От, скажімо, людина починає працювати з текстом. Вона бачить сто незнайомих слів, які вона виписує, і починає з ними працювати. Через тиждень людина бачить, що із сотні слів десять вона знає на відмінно, а кількість незнайомої лексики зменшилася.

Важливо те, що учень це бачить! Цей момент є дуже важливим, адже допомагає учневі спостерігати за своїм прогресом. Тобто було сто, залишилося дев’яносто, а за тиждень лишиться лише п’ятдесят незнайомих слів.

Поступово настає той момент, коли людина знає всі слова, — а тому може переходити до наступного блоку. Це мотивує. Особливо початківців, які через незнання мови ще не можуть отримувати задоволення від того, що вони чують чи читають.

Ще хотілося б багато чого реалізувати, але все впирається в час. Бо є робота, є сім’я, бажання просто відпочити — і є бажання створити щось своє. Тому деколи доводиться обирати та від чогось відмовлятися.

Як вам вдається підтримувати рівень англійської?

Слухаю подкасти. Якщо в інтернеті потрібно знайти якусь інформацію, то пошук здійснюю англійською. Намагаюся читати англійською. В основному вивчаю професійну літературу, оскільки часу на художні книги не залишається. Не впевнений, що це стосується лише моєї професійної галузі, але у сфері програмування відчувається необхідність постійного росту. Технології стрімко розвиваються, з’являється багато нового, тому потрібно завжди тримати руку на пульсі.

Що порекомендуєте початківцям, які хочуть вивчити іноземну мову, але в них відсутня мотивація?

Я починав вивчати мову декілька разів. І результату як такого не було. Чому? Бо не було мотивації. Людина має створити собі, можливо, навіть штучно, певну причину, яка є важливою для неї, яка її надихатиме, яка змушувати виділяти час та зусилля на вивчення іноземної…

Одного бажання вивчити мову замало, а між бажанням та наміром — прірва.

Без мотивації не буде результату. Одного бажання вивчити мову замало, а між бажанням та наміром — прірва. Бажання — це, наприклад, коли розмірковуєш, що було б непогано поїхати до Іспанії. А от намір поїхати до Іспанії вже передбачає, що ти робиш певні кроки в потрібному напрямку і створюєш план дій для досягнення мети. «Ага, мені потрібно мати для цього час, мені потрібні гроші», — і так далі… Тобто якщо маєш намір потрапити до Іспанії, то ти щось для цього робиш. Реально витрачаєш на це свої ресурси — часові, фінансові, своє здоров’я тощо.

Це як кинути палити. Чому люди не можуть кинути палити? Бо не мають достатньої мотивації. Бо їхнє здоров’я ще не настільки зіпсувалось, аби серйозно над цим замислитися. Те саме відбувається і з іноземною мовою. Ну і звичайно, для того, щоб реалізувати заплановане, потрібно мати силу волі.

Зважаючи на помилки, яких ви допускалися при вивченні англійської, якби ви зараз починали вивчати другу іноземну з нуля, як би ви це робили? На що звертали б особливу увагу?

Якщо говоримо про технічну сторону цього моменту (оскільки ще раз повторю, що мотивація на першому місці), то, мабуть, починав би з хорошого викладача. Хороший викладач бачить що вам потрібно в даний момент часу на конкретному етапі вашого розвитку. Можливо, ви «повний нуль». Може бути, що вже володієте мовою на базовому рівні або вже будуєте фрази, але вам не вистачає словникового запасу. Викладач бачить ваші реальні недоліки та знає, як їх виправити.

Хороший викладач, звичайно, буде дорогим викладачем, але він бачить те, що вам потрібно і дає те, що вам потрібно. А це основне. Бо ви самі не можете знати, що вчити і як це вчити. Це складно. Ви не відчуваєте, що вам потрібно. Це як займатися спортом… Потрібен реальний тренер, інакше можна собі нашкодити.

Сергію, а як вибрати правильного викладача?

Спробувати. Першого, другого, третього. От в мене в Канаді так вийшло. Я два місяці позаймався і зрозумів, що це не те, що мені потрібно.

На жаль, деколи першого уроку недостатньо для того, аби зрозуміти, що це твій викладач. Багато викладачів пропонують пробний урок, але одразу на першому занятті складно зрозуміти, чи викладач влаштовує, чи ні.

Тому краще відвідати п’ять занять і зрозуміти, як він до вас ставиться і як саме подає матеріал. Важливо зрозуміти, чи його система базується на програмі, до якої він звик і яка є зручною для нього, чи він усе ж таки підлаштовує свою програму та методику викладання відповідно до ваших потреб. В залежності від того, чи ви хочете навчитися розмовної мови, чи іноземна вам потрібна в першу чергу для використання у професійному середовищі, підхід до вивчення буде абсолютно різним.

Якщо людина, скажімо, не має фінансової можливості скористатися послугами дорогого викладача і планує вивчати мову самостійно, що можете порадити?

Немає нічого неможливого в цьому світі. Інша справа, що ефективність шляху буде різною. Людина, у якої немає провідника, що проведе її прямим шляхом, буде рухатися навмання, не знаючи дороги. Якщо на аркуші паперу зобразити мету і відправний пункт та сполучити їх прямою лінією, то ментор, який знає, куди ви рухаєтеся, проведе вас до цієї мети найкоротшим прямим шляхом.

Якщо ви вивчаєте мову самостійно, то ви бачите десь вдалині розмиту ціль, але як її дістатися не знаєте. Візуалізація вашого руху буде схожою на ламану, а шлях виявиться набагато довшим. Звісно, з кожним новим кроком ви наближатиметеся до мети, але все одно не будете знати, що саме вам потрібно, для того, аби до неї дійти.

Деякі люди стверджують, що в них немає хисту до вивчення мов, тому й не беруться до навчання. Як ви вважаєте, чи дійсно вивчити іноземну можуть лише «обрані» 🙂 Чи навпаки, володіти іспанською, англійською чи китайською може кожен, якщо докладе достатньо часу та зусиль?

Вважаю, що будь-яка людина може вивчити іноземну і досягти потрібного рівня, якщо їй це дійсно потрібно. Звичайно, в кожної людини різні можливості. І швидкість вивчення мови залежатиме від конкретної ситуації. У когось мозок працює таким чином, що слова вилітають самі по собі. Їм легко спілкуватися будь-якою мовою. Іншим людям складно розмовляти навіть рідною мовою.

Людям, які легко спілкуються материнською, легше вивчити й іноземну. Якщо людина інтроверт, якому важко дається розмова навіть рідною мовою, то їй буде складніше вивчити й іноземну. Просто потрібно буде докладати більше часу та зусиль. А стверджувати, що хтось може, а хтось не може вивчити мову, не правильно. Кожній людині під силу вивчити іноземну, просто комусь вона дається легше, а комусь складніше.

[ratings]